Детективи, написані для дітей і підлітків, залишаються на позір простим, але насправді суперечливим жанром. Створені, щоб розважати, у вмілих руках вони можуть обернутися на чудовий інструмент для дитячого «розчитування». Розповідаючи про дивовижних дітей-детективів, вони утверджують верховенство дорослого світу, щоб одразу ж вказати на його недосконалість. У цій підбірці коротко розповідаємо про підводні частини дитячо-детективного айсберга та пропонуємо огляд кількох книжкових новинок.
Ескапізм & урізноманітнення
Дитячий детектив виник менше, ніж сто років тому. Це сталося в золотий вік детективного жанру в період між двома світовими війнами. Читаючи таких авторів, як Агата Крісті, Джон Карр, Гілберт Кіт Честертон, Дороті Сеєрс, та озираючись на Конан-Дойла, По, Гофмана, Марка Твена й Діккенса, письменники адаптували жанр для юних читачів.
Традиційно одним із перших дитячих детективів у Європі називають книжку Еріха Кестнера «Еміль і детективи» (1929 рік). Німецький письменник і володар медалі ім. Г.Х.Андерсена написав кілька повістей про пригоди прямодушного і благородного хлопчика, який із допомогою друзів викриває дорослі пограбування та інші злочини.
У найближчі десятиліття жанр розквітнув. Виходили друком цілі серії детективних історій для дітей і підлітків дуже різного ґатунку. Одні з них були поверхові й невибагливі, як американські книжки про братів Гарді чи «блакитнооку білявку» Ненсі Дрю. Їхні пригоди користувалися шаленою популярністю серед підлітків. Над двома серіями десятиліттями працювала величезна команда літературних привидів під спільними псевдонімами Франклін Діксон та Керолайн Кін.
Інші видання впроваджували в дитячій літературі нові для свого часу теми, сюжети, стилістику й проблематику. У серії книжок про хлопчика-детектива Калле Блюмквіста (1946–1953) Астрід Ліндґрен демонструвала всю силу своєї витонченої іронії й доброзичливого гумору. Вона створила реалістичних та емансипованих персонажів, уникаючи штампів чи ідеалізації, властивих багатьом творам для дітей цього часу.
Нині дитячий детектив — один із найбагатших та найрізноманітніших жанрів. Очевидно, що він приваблює юних читачів не лише таємницею, яку потрібно розгадати. Юні персонажі самостійно ведуть розслідування і викривають злочинців, часто перевершуючи в цьому поліцію. Несподіваний доступ у дорослий світ, ігрова стихія та унікальний досвід чи здібності протагоністів дарують читачам неабияке задоволення.
Як зазначає американська дослідниця Барбара Кіфер, усі ці риси дитячого детективу допомагають дітям «розчитуватися»: показують, що читати насправді легко й цікаво.
Утім нерідко популярні дитячі детективи не вирізняються якістю і пропонують передбачувані сюжети, однотипних пласких персонажів, примітивний стиль. У цьому випадку їхньою головною функцією стає ескапізм. Завдання батьків, вчителів, бібліотекарів і літературних оглядачів, зазначає Кіфер, — урізноманітнювати «детективний» вибір дітей та розвивати їхній смак, забезпечивши доступ до якісних книжок у цьому жанрі.
Злочини й негідники завжди були питомими елементами дитліту, починаючи з фольклорних казок. Утім саме в дитячих детективах розвінчання злочинця посідає центральне місце і звучить як своєрідне застереження, що зло неодмінно буде покарано. Дитячі детективи не лише показують, що наш світ недосконалий, але й підкреслюють, що людські вади мають небезпечні чи навіть смертельні наслідки. У цьому важлива дидактична складова жанру.
Виклик дорослим і герої на межі
Як і більшість книжок для юних читачів, дитячі детективи складніші, ніж здаються на позір. Вони не лише адаптують дорослий жанр, пропонуючи гру у «хто це зробив?» чи «що тут відбувається», але й зосереджуються на проблемах відмінностей між дітьми і дорослими, відображають напругу між дитячим і дорослим світами.
Харизматичні протагоністи, як і архетипні «видатні детективи», звертають увагу на речі, які проґавили дорослі чи поліція. У «Пригодах Марійки Михайлової» Марини і Сергія Дяченків маленька головна героїня — безапеляційний авторитет для правоохоронців, які давно зайшли у глухий кут. Юрко Туряниця із серії «Гімназист» Андрія Кокотюхи розслідує політичні чи корумповані справи, вирішити які дорослим не до снаги. В одній із перших детективних серій для дітей пера Енід Блайтон про дивовижну п’ятірку (чотирьох дітей і одного пса) дорослі послідовно постають справдешніми йолопами, а діти на їхньому тлі — кмітливими рятівниками.
Діти-детективи часто опиняються в ситуації вимушеної напівдорослості. Нерідко це сироти або напівсироти, як Еміль, втікачі, самотні або занедбані діти, що функціонують в унікальній позиції між двома дискурсами. Як зазначають дослідники, такі протагоністи не лише вимушені поводитися доросліше за своїх однолітків, але й поєднують дитячу грайливість і раціональний метод дорослих для розгадування таємниць. Володіння перевагами двох світів допомагає їм успішно викривати злочини та розгадувати таємниці.
«По-перше, він не втратив дитячої віри у чари, а по-друге, його віру підкріплювала доросла рішучість заволодіти цими самими чарами», — так описує Йон Колфер свого персонажа Артеміса Фаула, в особі якого образ «видатного детектива» еволюціонував у бік трикстера.
Поки діти діють як дорослі, злочинці діють як діти. У «Пригодах Марійки Михайлової» грабіжник досі такий же жадібний, як і колись у дитсадку. У класичній книжці Оке Гольмберга про детектива Туре Свентона дорослий злочинець відбирає у хлопчаків м’яч, а в дівчинки — свіжі булочки, немов шкільний хуліган. Злочинна поведінка дорослих у детективах для дітей — це доволі часто дивне здитиніння, імпульсивність та досі не засвоєні етичні норми, що й прагнуть виправити детективи-діти.
Дорослий світ у дитячих детективах, особливо класичних, постає синонімом раціонального й етичного життя, до якого «слід» тяжіти. Але дорослі, вочевидь, далеко завжди не можуть впоратися із викликом дорослості. Тож саме діти-детективи, що перебувають на межі між двома світами, показують їм приклад.
Це не лише дидактичний прийом дитячого детективу. Усе частіше, із розвитком жанру, це свідомий виклик дорослим ієрархічним структурам, які діти-детективи ставлять під тотальний сумнів. «З дорослими тільки зв’яжися — не розв’яжешся», — формулює свій скепсис юний герой «Убивства п’яної піонерки» Сергія Оксеника. Діти в цьому романі не визнають безапеляційної «вищості» дорослих. Як і в житті, вони коряться старшим тільки з примусу, страху або з любові.
Справа про зухвале викрадення пташенят
Пан Єнот живе затишним життям: читає детективи та смакує пирогами, мимоволі нагадуючи героїв скандинавських дитячих книжок зразка Булькала. Та одного разу, почувши жалібне пищання, він виходить із зони комфорту й береться розслідувати зухвале викрадення пташенят.
Не всі знають, що один із найкращих вітчизняних фантастів Володимир Арєнєв — ще й незлий натураліст. Тож читач не просто переживе разом із паном Єнотом захопливе розслідування, в якому буде немало підозрюваних, але й чимало дізнається про лісових звірів і пташок. Класичний образ простодушного, доброзичливого, але непохитного у своїх моральних переконаннях детектива зачаровує.
Знайди злочинця. Прокляття чорного стрільця
Бельгійсько-німецький письменник і художник створив серію «інтерактивних» детективів. У них читачі не лише стежать за розслідуваннями «локричної команди» — школярів Філіпа, Фло та Кароліни — але й самі розплутують таємниці крок за кроком. Як? За допомогою ілюстрацій.
Кожен короткий розділ завершується малюнком з багатьма деталями, і читачеві пропонують знайти на ньому розгадку чи якийсь доказ. Такий формат апелює до уважності, спостережливості та допомагає розвивати аналітичні навички.
До останньої з опублікованих книжки серії увійшли відразу чотири історії: діти шукатимуть важливий заповіт, повертатимуть вкраденого песика, ловитимуть Чорного Стрільця та ін.
Агата Містері
Серію детективів про Агату Містері присвячено пригодам британської дівчинки, яка має феноменальну пам’ять та навички Шерлока Голмса. У розслідуваннях таємничих злочинів, які стаються по всьому світу, їй допомагає кіт Ватсон, заважає кузен Ларрі, охороняє та прислуговує грізний дворецький.
Книжки від італійського дитячого письменника Маріо Паскалотто, що пише під «британським» псевдонімом, мають принаймні дві переваги. По-перше, їхня динаміка і проста мова допоможуть дитині захопитися читанням і непомітно проковтнути цілу серію. Відтак у юного читача зросте віра у свої читацькі сили, і наступного разу він наважиться на «серйозніші» книжки.
По-друге, розповідаючи про пограбування у Венеції, пошуки в Єгипті чи злочин на Ейфелевій вежі, автор щедро інтегрує інформацію про географію, історію та звичаї країн і народів.
Загадка механічного горобця
Софі Тейлор у минулому жила в багатій родині й не знала лиха. Тепер вона змушена шукати роботу й економити кожну копійку. На щастя, дуже юну, але охайну й виховану дівчину беруть продавчинею в новий розкішний універмаг у самому центрі Лондона початку ХХ століття. Софі натхненно працює і знаходить нових друзів. Та коли з універмагу зникає унікальний механічний горобець, підозра падає саме на неї.
Друзі Софі розпочинають власне розслідування, у якому зіткнуться з корупцією, підступами та дорослим кримінальним світом. Попри такі непрості обставини книжка видається напрочуд легкою і теплою, апелюючи до літературних традицій Френсіс Бернет, Луїзи Олкотт та Люсі-Мод Монтгомері.
Підлітковий детектив Кетрін Вудфайн, що започатковує серію «Таємниці універмагу «Сінклер»», дуже чітко розставляє етичні акценти: добро винагороджується, дружба і приязне ставлення — безцінні, зло буде покарано, але люди заслуговують на другий шанс.
Модель під підкриттям
Читачі можуть пам’ятати комедію 2000 року «Міс конгеніальність» із Сандрою Баллок у головній ролі. У ній карикатурно «не жіночна» агент ФБР змушена заради розслідування вдавати учасницю конкурсу краси. Подібні історії про чарівні перетворення Попелюшок у комбінації з їхньою емансипованою вдачею та гострим сюжетом дуже популярні. Вони тішать широкого глядача образом «супергероїні», яка не лише розумна і смілива, але ще й дуже гарна.
Аксельссон у книжці, що розпочинає серію «Модний злочин», використовує цей хід, розповідаючи про життя 16-річної Аксель. Її батьки вважають, що «нормальна дівчина» має більше цікавитися бьюті-трендами, шопінгом та мріяти про кар’єру моделі. Але Аксель прагне бути детективом. Вона весь час вигадує для себе нові розслідування, чим ставить близьких у незручне становище. Батьки відправляють Аксель на «перевиховання» в Париж до тітки. «Завдяки» родичці дівчина з головою поринає у світ моди і, звісно ж, миттєво знаходить для себе нове розслідування (а паралельно — нових друзів, хлопця та непоганий капітал).
«Модель під прикриттям» з головою занурює читача у світ модних брендів, салонів краси і проводить за лаштунки паризького Тижня моди.
Агенція «Локвуд і Ко». Сходи, що кричать
Страуд уже відомий українським читачам завдяки фентезі про юного Натаніеля та джина Бартеміуса. У новій серії книжок про агенцію «Локвуд і Ко» письменник знову описує містичний Лондон. У ньому головною загрозою для людей стають привиди. Діти й підлітки особливо сприйнятливі до цих моторошних «істот», а тому виконують дорослу роботу, знешкоджуючи духів.
Головна героїня Люсі Карлайл — сьома й не надто потрібна матері донька в родині. Але все змінюється, коли в дівчинки пробуджується особливий талант. Вона проходить навчання і стає мисливицею на привидів в компанії інших підлітків — чарівного й загадкового Локвуда та дещо ексцентричного, але дуже розумного Джорджа.
«Сходи, що кричать» за традиціями містичних детективів занурюють юних читачів у моторошне, але захопливе розслідування загадкового вбивства 50-літньої давнини. Підлітки-детективи поставлять на кін усе, але зрештою вийдуть із халепи переможцями.
В дитинстві подобалось читати серію книг «Пять юных сыщиков и верный пёс» Енід Блайтон, яку брала в дитячій бібліотеці.
ВідповістиВидалити