Вперед у минуле: історичні книжки, що вчать і надихають

Часто навчання у школі не приносить ні радості, ні задоволення, ні особливих результатів лише тому, що саме вивчення предметів є занадто відірваним від життя навіть тоді, коли предмети ці розповідають безпосередньо про життя. Наприклад, всесвітня історія. «Хто не знає своєї історії, той не має майбутнього» — цей знаменитий афоризм, напевно, чули всі, але навряд багатьох він переконав у тому, що сторінки історії можуть не просто повідати про досягнення, помилки, зради та перемоги окремих людей і різноманітних соціальних угрупувань, але й навчити кожного та кожну чомусь важливому й актуальному сьогодні. Такої ж невдачі не рідко зазнають і підручники з цього предмету. Та на щастя, щороку в Україні з’являється все більше художніх, пізнавальних та художньо-пізнавальних видань, які завдяки оригінальній подачі матеріалу здатні, по-перше, зацікавити дослідженням минулого будь-кого, а по-друге, надихнути читачів на нові звершення у реальному житті. Про кілька таких книжок для дітей читайте у добірці.

«Лінія часу» Петера Гюс

Як ми уже колись з’ясовували, для того, щоби дізнатися, чому відбувся Великий Вибух (і чи відбувся він взагалі), варто читати науковців на кшталт Гокінґа та Ровеллі. А книжка бельгійського ілюстратора Петера Гюса «Лінія часу», переклад якої з’явився навесні 2017 року у «Віваті», створена для усіх тих, кого цікавить, що ж відбувалося на планеті Земля після Великого Вибуху.

Ідея Петера Гюса, покладена в основу видання, проста та безперечно виграшна – якщо наш час лінійний (хоча це я стверджувати не можу), то його можна візуалізувати. А якщо щось можна візуалізувати, то з цього просто необхідно створити велетенську та красивезну книжку. Звісно, що візуалізувати Петер Гюс вирішив не сам і не увесь час, а найважливіші та найяскравіші моменти історії: від Великого вибуху до мітингів на підтримку «Шарлі Ебдо», від динозаврів до 3-D принтерів.

Очевидно, що «Лінія часу» – це аж ніяк не енциклопедія і не підручник з історії. Тут немає докладних описів, не дуже багато дат, а інтерпретація зведена до мінімуму. Натомість тут є симпатичні малюнки та справді цікаві факти (приміром, зі згадками про серіали «Зоряний шлях» та «Футурама»), що дозволяють зробити побіжний екскурс перед повноцінним зануренням до Всесвітньої історії на шкільних уроках.

Відправною точкою цього екскурсу, як ви вже збагнули, є Великий Вибух, після якого і виникли матерія і час. Далі на велетенських і дещо похмурих розгортках видання читачі знайдуть кумедні та дуже деталізовані замальовки про динозаврів і перших людей, Древній Єгипет і Давню Грецію, кельтів і вікінгів, Середньовіччя і Відродження, Османську імперію і династію Мін… – і так до 2015 року, ближче до якого час цілком очікувано ставатиме щільнішим і насиченішим. Яскравими плямами у цій строкатій лінії виринатимуть найважливіші, на думку європоцентристського автора, події, найзначніші історичні особистості, найцікавіші пам’ятки архітектури та мистецтва, найвагоміші відкриття та винаходи тощо. Тож, хоча читачам доведеться неодноразово гуглити (що насправді є однією з переваг книги, адже отримати вектор і зацікавитися минулим людства – це вже перемога), рухаючись за лінією Петера Гюса, можна дізнатися чимало цікавинок. І про те, що птерозаври зовсім не динозаври, сови існували ще 65 мільйонів років тому (чи не тому вони вважаються мудрими?), а тюльпани були завезені до Європи з Османської імперії у 17 сторіччі (і одна цибулинка коштувала тоді як будинок!). І про те, що існує три типи грецьких колон, перший імператор Мін був селянином, а менестрелі – це зовсім не суп (так-так, суп – це мінестроне), а середньовічні придворні музики.

«Антарктична експедиція Шеклтона:

 Надзвичайна крижана пригода» Вільяма Грілла

Уже з назви дебютної книжки британського ілюстратора Вільяма Грілла не важко здогадатися, що в її основі цілком реальна історія про одну з найважчих експедицій початку XX століття — славнозвісну трансантарктичну експедицію англійського полярного дослідника Ернеста Шеклтона.

У мене дислексія, тому більшість книжок, які я читав, коли був молодшим, це комікси та графічні романи. Я дивився багато мультфільмів. Я заляканий книжками, але мені й досі подобаються історії. Ось такі і з’явилася ця книжка. Я, як поганий читач, повинен був пристосувати книжку: розповісти все й пояснити через малюнки, щоби все було настільки зрозуміло, наскільки це можливо.

Вільям Грілл, The Telegraph

Події, про які розповідає книга, починаються 1914 року, коли Ернест Шеклтон вирішує перетнути Антарктиду через Південний полюс, а завершуються у січні 1917, коли вся його команда – ціла та неушкоджена – повертається додому. На перший погляд, головними героями цієї історії є сам Шеклтон, один із чільних представників «Героїчної доби дослідження Антарктики», який майже усе свідоме життя присвятив експедиціям, його помічник Френк Вайлд, а також команда з 26 чоловіків і 69 собак. Та варто прочитати книжку бодай до середини, щоби збагнути, що насправді головні її герої — божевільна людська жага до пізнання, винахідливість, хоробрість і нечувана стійкість, з якою учасники експедиції Шеклтона зносить усі ті випробування долі, що очікують на них на їхньому крижаному шляху до мрії. Мрії, якій, як відомо, не судилося здійснитися, адже команді так і не вдалося перетнути материк через Південний полюс. Утім, як казав П’єр де Кубертен, «головне — не перемога, а участь». І це один із важливих меседжів, який можна отримати від читання книжки Вільяма Грілла. А разом із цим меседжем – привід замислитися про вічне та можливість отримати справжнє задоволення від гармонійного поєднання художнього та наукового підходу до розповідання історій, від розглядання дивовижних інфографік, карт, таблиць і малюнків, що допомагають усвідомити, наскільки важке завдання поставив перед собою Шеклтон, і побачити, як саме він втілював його у життя.

Комікси про Джеронімо Стілтона

Реальній історії не бракне захопливих сюжетів і яскравих героїв, але трошки вигадки роблять її ще цікавішою. Особливо для наймолодшої аудиторії. Особливо, якщо мова не про підручник з історії, а про пригодницькі комікси. Гарним тому підтвердженням є знаменита серія дитячих книжок Елізабетти Дамі про Джеронімо Стілтона – кмітливу та відважну мишу, що працює журналістом і редактором газети «Гризун», а у вільний від роботи час захищає минуле, яке лихі коти-пірати постійно намагаються «змінити на свою користь».

Для здійснення цієї місії він має усе необхідне: меткий розум, почуття гумору та харизму, хронограф для відстеження змін в історії та супермашину для мандрівок у часі, відданих помічників (сестру Тею, кузена Трапа, племінника Бенджаміна з подругою Пандорою та Вольта – бо що ж то за команда рятівників без геніального професора-винахідника!), а також підступних і водночас смішних противників – котів Терсіллу, Котордона III та Бонзо. На відміну від останніх, Джеронімо, як і кожен член його команди, переконаний, що в історії людства (чи то пак мишацтва) усе відбувалося саме так, як мало відбуватися. А як мало? Про це й дізнаються читачі, вирушаючи у захопливі подорожі разом із Джеронімо, адже кожен пригодницький сюжет вибудовується на абсолютно реальних історичних фактах, а майже всі миші-герої цих пригод мають справжніх людей-прототипів. Крім того, сторінки самого коміксу пістрявіють невеличкими пояснювальними записками, що допомагають краще зрозуміти ті чи інші епохи та явища.

На сьогодні українською було видано шість книжок, із назв яких не складно здогадатися, про які події та історичні періоди вони розповідають. Так, «Відкриття Америки» повідає читачам про найбільше відкриття Христофора Колумба, «Таємниця Сфінкса» перенесе їх у Мемфіс 2484 року до нашої ери, у самий розпал будівництва Великого Сфінкса, у книжці «Шахраї в Колізеї» разом із Джеронімо читачі потраплять на відкриття одного з найбільших амфітеатрів світу, у «Слідах Марко Поло» перенесуться до столиці Стародавнього Китаю 1292 року, у п’ятій частині, «Динозаври наступають», здійснять подорож у крейдовий період, у часи, коли Землю населяли кетцалькоатлі, трицератопси, тиранозаври та інші динозаври, а у поки останній виданій в «Ірбіс Комікси» книжці, що має назву «Хто викрав «Мону Лізу», дізнаються про епоху Ренесансу, Францію 16 століття, та Леонардо да Вінчі.

Атлас видатних дослідників, 

Рікардо Франкавілья, Марґеріта Сґарлата

Цей атлас — справжня знахідка для шанувальників і шанувальниць літератури про дослідників. Адже він буквально з перших сторінок закохує в себе. Не в останню чергу через ідеальний баланс між візуальним і текстуальним, художнім і пізнавальним. Певна річ, що насамперед приваблює в «Атласі видатних дослідників» тема. Море й авантюри, стратегії та несподіванки, виправданий і невиправданий ризик, пересилювання себе та бунт, боротьба зі стихіями, перемоги та поразки, мудрі рішення та дурнуваті помилки, та відкриття, відкриття, відкриття — і все навсправжки, а тому так легко переконує читача в тому, що процес пізнання захопливий і безкінечний, а світ приховує ще безліч таємниць.

Коли нас переповнює жага до знань, коли наважуємося розпочати новий проєкт, коли вирішуємо вирвати з корінням власне життя та переїхати до іншого міста, коли невпинно прямуємо за дитячими мріями, ми й самі стаємо трошечки Марко Поло.

Ким були найперші мандрівники? На чому плавали вікінги? Хто і чому назвав один зі світових океанів Тихим? За скільки днів вдалось найшвидше втілити навколосвітню подорож і як це зробила дівчина з лише однією маленькою валізою? Кому вдалося здійснити навколосвітню подорож за 72 дні? Чому залишати важливі повідомлення у пляшці – не дуже гарна ідея? Книжка «Атлас видатних дослідників» містить відповіді на всі ці та безліч інших запитань, а заразом – розповіді самих дослідників або ж їхніх друзів, колег, одноплемінників і рідних. Зрештою, інформації у книзі доволі багато, але самого тексту — різного, добре написаного, зрозумілого — не більше, ніж того треба для дитини. Здається, що саме такими мають бути шкільні підручники: пізнавальними, проте зовсім не нудними.

Звісно, що видання приваблює не лише текстом. Особливого шарму книжці додають ілюстрації. Вишукані, спокійні, красиві, гармонійні… Вони дещо нагадують ті, що бачимо на сторінках книги Вільяма Грілла, дещо м’якіші, проте так само прості та зі смаком. У цьому конкретному випадку ще й зі смаком до пригод і досліджень.

Знайди помилки: давня історія, 

Аманда Вуд, Майк Джоллі, Франсес Касл

Кажуть, що вчитися на помилках доволі ефективно та навіть зручно. Виправляючи свої чи навіть чужі помилки, відрізняючи правильне від неправильного, відбираючи зерна від лузги, ми краще запам’ятовуємо інформацію, запускаємо логічне мислення, тренуємо увагу та й просто доповнюємо навчальний процес азартом. А азарт — це така річ, перед якою важко встояти. І, певна на всі 100%, що Аманда Вуд і Майк Джоллі чудово про це знали, адже саме виправляти помилки і пропонує їхня яскрава та симпатична енциклопедія «Знайди помилки: давня історія».

У виданні на читачів очікує 10 великих деталізованих ілюстрацій, кожна з яких показує життя людей з різних куточків світу у різні епохи. Лаконічні та дотепні малюнки Франсеса Касла доповнюють короткі описові тексти, що допомагають читачам розпочати знайомство з тією чи іншою епохою. І хоча ілюстрацій лише 10, приводів нарікати на брак інформації автори не дають, адже найцікавіше та найважливіше вони не оминули увагою. Маємо тут і кам’яну добу, і Давній Єгипет, і Стародавню Грецію, і Давній Китай, і Античний Рим, і цивілізацію майя, і вікінгів, і середньовічних лицарів, і Імперію Великих Моголів, а на десерт — справжніх піратів! А тепер про найцікавіше — на кожній ілюстрації є 20 зайвих речей, тобто таких, яких не могло існувати у ті часи. Власне, їх і пропонується відшукати читачам. І якщо балончик з фарбою на розгортці про кам’яну добу відшукати легко, то помітити ґудзик на одязі вікінгів і збагнути, що давні римляни не будували підвісних мостів, — уже не так просто. На щастя, після кожної розгортки читачі можуть знайти «відповіді», а також дізнатися значно більше цікавих фактів про життя у давні часи, позаяк автори не просто вказують на предмет, але й розповідають і про нього, і про те, чому саме він не міг існувати в ті часи, і про те, як без нього обходилися.

Крім можливості спробувати себе в ролі азартного детектива, енциклопедія дарує читачам чудову нагоду відчути себе розумнішими за авторів, які допустили стільки помилок, і тим самим переконатися на власному досвіді, що знання — це сила.

Всесвітня історія, Ларі Ґонік

Якщо попередні видання пасували для того, щоби зробити перші кроки захопливим світом минувшини, то «Всесвітня історія» американського математика, письменника та коміксиста Ларі Ґоніка з серії «Наука в коміксах», яка в українському перекладі почала з’являтись у «Рідній мові», чудово згодиться для того, щоби здійснити справді глибоке занурення, адже інформативності видання (або ж видань, адже на сьогодні маємо вже два перекладені томи) можна хіба позаздрити, навіть попри жартівливий тон і формат — так-так, комікси можуть не лише розважати, але й вчити як дітей середнього та старшого шкільного віку, так і дорослих.

Перший том «Всесвітньої історії» складається з семи розділів та охоплює період від виникнення Всесвіту внаслідок Великого Вибуху до часів, коли античний світ зазнав впливу Македонського. Хоча книжка охоплює понад три мільярди років, читається вона легко та несподівано швидко. Що з’явилося у перші півгодини після Великого Вибуху? Як виникли перші форми життя на Землі? Хто такі динозаври гомініди? Чим відрізнявся кожен історичний період? Якими були давні цивілізації шумерів, хетів, ассирійців і євреїв? Чому таку велику роль в історії Європи відіграла Античність? Як зародилося християнство? І хто такий Македонський? Відповіді на всі ці напрочуд серйозні запитання Ларі Ґонік подає з гумором, зрозуміло та цікаво. А, оскільки кожен історичний факт супроводжує сюжетна ілюстрація, прочитане та побачене надовго закарбовується у пам’яті.

У другому томі коміксів «Всесвітня історія» Ларрі Ґонік знайомить читачів з провідними цивілізаціями Античного світу — від Індії та Китаю до Римської імперії. На відміну від багатьох шкільних підручників, автор зосереджується не лише на найочевиднішому, але й не оминає увагою менш «яскраві» події, детально розповідає про культуру та релігію, допомагаючи читачам вчитися шукати у минулому пояснення актуальним сьогодні проблемам.