Читання вголос – цінний досвід, який неможливо замінити чимось
іншим. Спільний сімейний досвід, який і дитина, і батьки пам’ятатимуть упродовж
усього життя. Досвід, який неодмінно захочеться повторити. Головне – обрати для
нього правильні книжки, що
надихатимуть, розважатимуть і спонукатимуть до глибоких міркувань. Які?
Відповідь у добірці...
Людина-восьминіжка,
Жак Жаб’є, Наталія Кудляк
3+
Людина-восьминіжка
о шостій рано-вранці, як задзвенить будильник,
встає хутенько з ліжка…
Навіщо?
Бо так рано, запитаєте ви? Та бо ж людина-восьминіжка має зробити сто справ!
Обійняти, нагодувати, зібрати, відвести, занести, придбати, прибрати, віддати,
забрати, розважити, почитати та… трошечки подрімати. Але хто ж вона така, та
загадкова людина-восьминіжка? Що то за фантастична істота? Що за супергероїня?
Розгадка, що ховається на сторінках книжки-картинки Жака Жаб’є та Наталії
Кудляк «Людина-восьминіжка», проста і водночас напрочуд оригінальна. Проста,
бо, як виявляється, ця дивовижна людина-восьминіжка знайома чи не кожній
дитині. Оригінально, бо рідко хто задумується про те, скільки справ упродовж
дня встигає виконати… так-так, звичайно, мама. Зібрати та відвести дітей у
садочок і школу, не забути погодувати усіх-усіх домашніх улюбленців, дістатися
через пів міста на роботу, натхненно попрацювати, дорогою додому зробити сто
важливих справ, а потім ще й почитати малечі книжечку на ніч… Як же вона все
встигає? І як їй усе так добре вдається?
Цак-цак,
цок-цок, так-тік… Жвава динаміка віршованого тексту й ілюстрацій дуже влучно
передають усю шаленість темпу, в якому живе головна героїня книги. Вони ж і
змушують читачів усе швидше й швидше гортати сторінки книжки, декламуючи вголос
кожен рядочок, подумки виконуючи разом із людиною-восьминіжкою усі її завдання,
зупиняючись лише для того, щоби вловити поглядом кожну деталь яскравих
малюнків. А потім… потім обов’язково повторити цей читацький ритуал, але вже
повільніше — бо ж має людина-восьминіжка хоч трохи відпочивати: мріяти, спати
та й просто самособоюнаповнюватися! Власне, саме в цій нагоді для читачів
відчути себе такою людиною-восьминіжкою і криється чи не найважливіша
особливість цієї милої книжки-картинки, уся її глибина та мудрість. Адже
справжня любов, навіть якщо йдеться про любов дитини до мами, неможлива без
розуміння.
Історія,
яку розповіла Жука, Грася Олійко
3+
Як
і книжка-картинка «Людина-восьминіжка», «Історія, яку розповіла Жука» дарує
читачам чудову можливість прожити певний час чужим життям, побачити світ іншими
очима, відчути щось нове. Чи завжди це «щось нове» приємне? Ні, бо наш світ не
ідеальний, бо в нього є купа великих і маленьких проблем. Але не біда — усе
можна змінити. Як? Власне, саме на це запитання і дає відповідь дебютна
авторська книжка-картинка української художниці Грасі Олійко.
Отже,
Жука. Жука — цуценя, що живе на заправці разом зі своїм братом Сіріусом, де їх
підгодовує смачними сосисками добра тітка Ганя. Не так уже й погано, чи не так?
Можливо, але починається холодна зима, тітка Ганя кудись зникає, а на заправці
вирішують позбутися двох маленьких мешканців і вивозять Жуку з Сіріусом на
узбіччі біля темного лісу: «Куди йти? Де шукати їжу?..» «Вустами» своєї
головної героїні, Жуки, авторка переконує читачів, що собаці без людини самій у
цілому світі справді важко. На щастя, врятувати бідолашних малюків від холоду,
голоду та драконів (бо що ж то за історія, у якій немає драконів!) не так
складно. Тож одного дня на узбіччі спиняється автівка родини, яка дасть песикам
прихисток, любов — Увага! Спойлер! — і навіть добру тітку Ганю.
Певна
річ, що самим лише важливим закликом робити добрі справи та рятувати братів
наших менших книжка не обмежується. Чого лише вартий візуальний наратив! І мова
тут не лише про емоційність, настроєвість, об’ємність і текстурність колажних
ілюстрацій, а про те, що кожна розгортка видання — привід для щирого «Вау!».
Бабусина
пташка, Бенджі Девіс
3+
Якщо
ви вже знайомі з історіями британського письменника й ілюстратора Бенджі
Девіса, зокрема з книжками-картинками «Мій друг кит» і «Мій друг кит
повернувся», тоді вам зайве розповідати про «Бабусину пташку» та переконувати в
тому, що її варто прочитати, перечитати й обов’язково обговорити. Адже у ній
Бенджі Девіс продовжує розповідати про вже близького та любого вам Ноі,
хлопчика, який живе на узбережжі разом із татом-рибалкою, рятує китів,
знаходить друзів, вчиться сам і вчить інших бачити щастя у простих речах. Як і
завжди, розповідь про життя хлопчика невимушена, легка та водночас дуже
глибока, зворушлива й сповнена важливих смислів. Як і завжди, головну
сюжетотворчу у книжці роль виконують лаконічні малюнки, тоді як текст — це лише
компас, що спрямовує, задає вектор і допомагає читачам не заблукати у цих
вишуканих картинах.
Власне,
саме про «не заблукати» і йдеться у книжці-картинці «Бабусина пташка». Отже,
цього разу Ноі вирушає на канікули до своєї бабусі. Бабуся живе зовсім одна на
острові, варить суп із водоростей, тримає зуби в банці, хропе, наче старий
морж, і зовсім не має часу для Ноі… Не дуже цікава для дитини жіночка, чи не
так? Отож і не дивно, що проводити літо на острові з бабусею Ноі не любить. Але
одного дня це зміниться. Бо ж саме бабуся врятує самого Ноі з небезпечної
морської пастки та допоможе онуку врятувати інших. І після такої спільної
пригоди Ноі, а разом із ним і читачі, зможе змінити ставлення до бабусі, а на
додачу — матиме нагоду поміркувати про турботу, дружбу та розуміння.
Про
трьох відважних лицарів, Анна Третяк, Наталя Чорна
3+
Маю
скафандр — можу мандрувати. Так звучить назва одного з найвідоміших романів
фантаста Роберта Гайнлайна. Так само може звучати гасло кожної дитини, для якої
скафандром для мандрів є її власна уява. Скафандром або ж обладунками, якщо
говорити про книжку-картинку «Про трьох відважних лицарів», яку написала Анна
Третяк, а намалювала Наталя Чорна.
У
центрі сюжету — розповідь про звичайну дитячу домашню «вечірку» з ночівлею, що
її влаштували три подружки. Або ж… про справжню пригоду трьох віважних лицарів
— ні, лицарок! Пигоду, у якій знайшлося місце і для порятунку принцеси, і для
лихого вогнедишного дракона, і для посиденьок біля вогнища. Пригоду,
найважливішим скарбом якої є та сама дитяча уява, завдяки якій звичайне та
буденне може сповнитися фантастичними барвами. Скарбом, що його варто
зберігати, оберігати, цінувати та ніколи-ніколи не забувати. Чому? Бо, якщо
уважніше вчитатися у написане і вдивитися у намальоване у книжці-картинці «Про
трьох відважних лицарів», то можна помітити: сюжет захоплює тому, що не лише
діти беруть учась у цій лицарській грі, а й дорослі.
Кузюки
і Бузюки, Джулія Дональдсон, Аксель Шеффлер
3+
Немає
повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту… Але кому потрібні
ті сумні історії нещасного кохання, коли існують не менш зворушливі, але
щасливі, добрі та радісні? Такі, як-от у книжці-картинці «Кузюки і Бузюки»
авторства одного з найвідоміших творчих тандемів у світі дитячої літератури —
Джулії Дональдсон й Акселя Шеффлера.
Навколо
безкінечно захопливого та дотепного сюжету, у якому знайома всім дорослим і
поки незнайома малечі історія про Ромео та Джульєтту переноситься у далекий
космос, вибудовується не менш цікаве тематичне поле: і про дружбу, і про щире
кохання, і про толерантність, і про розуміння, і прийняття світу в його
різноманітті, і про вміння визнавати свої помилки та прощати…
Те,
що справді тішить у цій книжці те, наскільки вдало всі ці смисли репрезентовано
у візуальному наративі, насамперед на рівні кольорів. Адже, здавалося б, чи є
може бути бодай щось спільне в червоної кузюки Дженнет і синього бузюки Білла?
Але, як переконують Джулія Дональдсон й Аксель Шеффлер, є. Бо розуміння, яким
сповнена справжня дружба та щире кохання, не знає жодних перешкод: ні
просторових, ні кольорових, ні мовних.
Немає коментарів:
Дописати коментар