“Диваки і зануди”: типова нетипова історія

На дванадцятирічну Симону враз звалилося чимало проблем: переїзд до іншого місця, що їй зовсім не подобається, зведення безтурботної матусі з вітчимом, який ні в чому не догоджає дівчині, втрата улюбленого собаки Кільроя, звістка про скору смерть дідуся, нова школа, де все напружує і дратує. Але згодом все стає цікавіше.
За іронією долі, Симону приймають у школі за хлопця. І дівчина вирішує дотримуватися цього образу. Одразу постає багато питань: чи довго вона буде так ховатися від інших, а що як про це дізнаються батьки, та взагалі як вона себе буде поводити, прикидаючись хлопцем?

Із самого початку помітне ставлення головної героїні до всього, що її оточує: її міркування зовсім не схожі на міркування дванадцятирічної дівчинки. Вона до кожної дрібниці ставиться по-дорослому. Симона зовсім не оптимістична. У всьому вона шукає щось погане та невтішне, і ця її особливість аж ніяк не приваблює. Вона намагається дивитися на речі, як доросла людина, але перетворюється на вередливого підлітка. Іноді це відштовхує від героїні і починаєш думати: «А я би учинила так в тій, чи іншій ситуації?».

З іншого боку, Симону можна зрозуміти. Мати покохала чоловіка, який тобі здається нестерпним, всі постійно забувають про твій день народження, ти змушена переїжджати до іншого куточку міста, прощатися зі всіма друзями і розпочинати нове життя, а потім ще й з’ясовується, що дідусь, єдина людина, яка тебе розуміє, от-от помре. Все це враз звалюється на тебе, коли ти цього зовсім не очікуєш. І як тут не втратити оптимізм?

Історія перевтілення дівчини у хлопця одразу зацікавлює своєю неординарністю. І, здається, не тільки читача, а й саму Симону також. У неї зростає азарт до тієї гри, яку вона розпочала. У перший же день вона встряє в неприємності і наживає нових ворогів. Спершу їй цікаво, що буде далі, але коли у неї закохується однокласниця, стає вже не до жартів. Зізнатися у тому, що вона дівчина – зробити з себе посміховисько, а продовжувати прикидатися хлопцем – знаходити нові неприємності. Симона обирає другий варіант. Їй стає дедалі тяжче грати роль «свого хлопця» у шкільній гоп-компанії, як її називає сама дівчина, а от справжні проблеми починаються, коли вона закохується у свого найзапеклішого ворога.

Цікаво спостерігати за тим, як Симона викручується з усіх скрутних та дивних ситуацій. Щоразу вона знаходить оригінальне вирішення проблеми. Також інтерес викликають її почуття до однокласника Ісака і їх розвиток: як героїня все це сприймає та на що налаштована, як вона діє та що відчуває.
Варто звернути увагу на стосунки дідуся і героїні. На мій погляд, Ульф Старк недостатньо розкрив їх, описавши лише один епізод із минулого. Звісно, автор хотів викликати співчуття до хворого дідуся, але через брак подробиць його життя та ставлення до нього онуки, це йому не вдалося. Я куди більше переживала за Симониного собаку Кільроя, якого забули під час переїзду.

Такі насущні підліткові проблеми, як стосунки з батьками, з однокласниками, пошуки своєї особистості, перше кохання, нові друзі та вороги, вирішення своєї долі, висвітлені в цій книзі. Автор керується думками типово нетипового персонажу підліткової літератури: дівчини-бунтівниці, яка намагається зрозуміти життя і що їй від нього потрібно. Вона не шукає вирішення всіх цих проблем, а поки що просто з ними знайомиться і висловлює свою думку щодо них: критичну та неоднозначну.